МАЄ ПРОБУ…

Ще  б  заглянуть  у  стигле  літо,
Короваї  внести  б  у  хату,
Та,  осмисливши  пережите,
Знову  мрію  зловить  крилату...

Бо  ще  сонце  так  рано  сходить,
Ти  ще  топчеш  мої  пороги,
Та  повищали  в  погріб  сходи
І  пустує  хата  за  рогом...

Осідлати  б  вітри  небесні
Й  полетіти  гарячим  світом,
Повернувшись  у  буйні  весни,
Знов  повірити,  ще  пожити...

Але  роси  не  пахнуть  зовсім,
Лише  холодно  й  мокро  в  ноги;
І  не  золотом  сипле  осінь
На  твої  і  мої  пороги...

Промайнули  літа,  мов  ночі,
Прошуміли  крилом  лелечим.
Не  хотів  ти  цього  чи  хочеш  -
Опустились  широкі  плечі...

Та  душа,  як  завжди,  молодша
І  думки,  як  завжди,  -  на  добре.
Що  настоялось  -  те  солодше,
Що  хотіла  -  вже  має  пробу...

Ще  б  заглянуть  у  стигле  літо...

             -          -        -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666385
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Наташа Марос