Десь там, поверх лісів, в імлі світанку,
Росте безжальний, ненаситний грім,
Що знов отам дзвенить і рве фіранку.
А в небі чорна мить ховає сонце,
І над деревами летить імла,
Прийшла сюди, і вітром у віконце.
Завмерло начебто усе, чекає...
І раптом небо білим розітне,
Та вниз безоднею дощу спадає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666376
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Райка