Як із жінкою погризся я сьогодні зранку,
То дав собі тверде слово,що знайду коханку.
Вже набридло її примхи все життя терпіти,
То ж хоч раз стрибну у гречку,легше буде жити.
А вже ввечері пізненько я прийшов до дами,
І як тільки спалахнула іскра поміж нами,
Хтось у двері почав стукать.Жінка ледь не впала,
Бо сьогодні чоловіка додому не ждала.
Молодиця так злякалась,що стала тремтіти,
І не знала,бідолашна,куди б мене діти.
З переляку зі стіни килим свій зірвала
І мене як немовля те в нього замотала.
А постільки на це часу було мало в дами,
До стіни мене приперла догори ногами.
Як простояв я годину,в очах потемніло,
І моє ще спрагле тіло навік заніміло.
Від пилюки зразу в роті усе пересохло,
І кохання в моїм серці не родившись здохло.
Я прокляв усе на світі в ту страшну хвилину,
Клявся Богу,що ніколи не зраджу дружину.
Тільки б знову повернутись до рідної хати,
Бо за що отут сьогодні мушу я вмирати?
Наді мною моя жінка не знущалась зроду,
Хоч за тридцять років шлюбу не раз варив воду.
А ця собі з чоловіком вже цукерки хрума,
І мене з цього полону виручать не дума.
В неї й міль така ж нахабна,по мені все скаче,
Лізе в рота,в ніс і в вуха- я як чхну добряче.
Чоловік той зирк на килим:-А то хто там чхає?
Жінка сплеснула руками:-Та то міль літає!
Дядько виволік хутенько килим той з куточка,
А із нього я,сердешний,виваливсь,як з бочки.
В дядька пика покрасніла,мов об’ївсь квасолі:
-Зроду-віку ще не бачив я такої молі!
І побіг шукать мотузку,щоб ту міль зв’язати,
Я ж метеликом швиденько вилетів із хати.
І тепер на килими я алергію маю,
А коханок-інтриганок більше не шукаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Galina Udovychenko