Не йди, затримайся, я зовсім не готова
Тебе пустити в твій далекий світ.
Даруй мені хвилину свого крова,
Даруй мені очей блакитних цвіт.
Не йди, залишся, бо мій світ без тебе
Померкне, згине, згасне, мов свіча.
Не буде в ньому ні землі, ні неба,
Ні дня, ні ночі – пустка гнітюча.
Не йди, не зараз, не у цю годину,
Надто слабка – прощання пережить.
Не в змозі випити самотності краплину,
Немає сил, щоб душу ізцілить.
Не йди, даруй останню мить, останню
Для спомину майбутнього розмай,
Для сподівань, що знов введуть в оману
Надій повернення у мій сердечний край.
Не йди! Лиши мені «моє» - а це півсвіту!
А це півсонця, це півнеба, півбіди!
Лиши мені хоч краплю свого літа,
Хоча б надію, а тоді вже йди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Олена Жежук