Розкажеш, як тобі погано?
як важко?
нехай поспівчувають.
Чорт, а я не можу склеїти себе до купи.
Зрозуміти де біле, а де чорне.
Кому слід вірити, а кого уникати.
Зберися з думками, мала...
Чому ти постійно брешеш?
Чого чекаєш від своєї лицемірної сповіді.
Ніхто не слухає тебе,
змирися з цим.
Всім наплювати.
Ніхто тобі і не казав, що ти погана людина,
але на те що хороша
теж і натяку не було.
Ти повинна відповідати за все,
що коли небуть коїла.
Але чому?
Я не можу зрозуміти чому?
Ти відповідаєш за чужі провини.
Коли настане той момент,
котрий буде для тебе переломним.
Коли все вщент зруйнується
і ти навіть не зможеш нормально спати.
Чому ти посміхаєшся,
коли в душі стільки спаплюженої болі.
Тобі важко дихати,
але ти продовжуєш говорити,
що не хвилюєшся...
Що все прекрасно.
Так не можна!
Краще поплач собі нишком у нього на плечі
Ти ж дівчинка - тобі можна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Іринка Свердан