Спочиває натомлене місто.
Ніч, хурделя, зірки не горять.
Сплять будинки, мости, обеліски.
Лиш пости поліцейські не сплять.
Поліція– поклик до бою.
Біль чужий через серце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя мимо птахом летить.
Невгамовне „нуль-два” зве тривожно.
І нема вихідних, ані свят.
Звісно, дечим і знехтувать можна,
Та для тебе усяк – наче брат.
Поліція– поклик до бою.
Біль чужий через снрце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя мимо стрімко летить.
До спочинку пройдеш шлях неблизький.
Жде чимало безсонних ночей.
Скільки вас перейшло в обеліски,
В біль коханих і сиріт дітей!
Поліція - поклик до бою.
Біль чужий через серце струмить.
Вічна жертва сім”єю, собою,
А життя пролітає, мов мить.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666215
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.05.2016
автор: Юрій Прозрівший