І падали роси в розкішні хліба,
Світилися зорі, як очі.
А я тебе, люба, усе цілував,
У губи і перси дівочі.
А ти все горнулась до мого плеча,
І тиснула руку щосили,
Лише соловейко обох виручав
І стиха сичі голосили.
По небі літали вогні і громи,
Збиралось дощем біля ранку,
А ти все горнулась, горнулась грудьми,
Вітри нас прогнали із ранку.
Ми йшли по дорозі сліпі і глухі,
Освячені в полі коханням,
В гаю не змовкали нічні солов’ї,
Що нас проводжали із-рання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2016
автор: Віталій Назарук