Гойда, гойда, гойда-ша...
Чи там тіло, де душа?
Чи там тепло, де живу?
Чи прийдеш, як позову?
Уві-сні чи наяву
пішла киця по водицю -
впала слізка у траву.
Впала друга, третя, п"ята...
Як так жити і ховати,
як забути-забувати?
В лісі є зелена хата
Там поснули ведмежата.
Може й біль там свій присплю.
Люлі, люлі, люлі-лю.
Вийду боса на ріллю
та й піду грозою,полем...
Поле-болем, полем-болем.
Переплутала? Ба ні!
Не згорає біль в вогні.
Гойда, гойда, гойда-ша,
тіло спить, а де душа?
Гойда, гойда, гойда-ша...
Крізь громи і блискавиці
пішла киця по водицю.
Може впала, може ні...
Рідне серце у труні!
Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг,
заховався під плащем.
Киця мокне під дощем!
Гойда, гойда, гойда-ша
Не там тіло, де душа!
Раз, два, дерева.
Три, чотири - в серці діри.
П"ять, шість - мало сили.
Я живу, так як навчили.
Гойда, гойда, гойда-ша
Не там тіло, де душа.
26.11.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666105
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.05.2016
автор: Di Agonal