Ти повинен повстати з попелу,
Незважаючи на ізоляцію,
Що з'їдає весь Всесвіт кроками.
Налягай на свинцеву тацю!
Наповал лягли від алкоголю
Чи від свисту, чи від чорних круків.
Чорне небо зітхає від болю.
Голову жере дивний стукіт.
Знаєш, трохи незвично сіпатись.
Ситуація значно прокручена.
І летить голова від тріпання.
Вироки кимось озвучені.
Це творіння покосу з'їдає.
У вампірів блукання є терміни.
А людей це доводить до краю.
Перехрестя скосило зерня.
Ось вігвами купаються в хмарах,
Які дим небу дав сіруватими.
Он вовки застосовують чари.
Агонії думи крилаті.
Прийде біле в дім, не спитається,
Бо почуло питання молитвами.
Хай ідуть чорні хмари у тацю,
Хай живуть ще маленькі діти.
14.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665989
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 15.05.2016
автор: Systematic Age