Монолог природи

Яка  невгамовна  погода:
То  дощ  ллє,  то  град  торохтить.
Сміється  над  нами  природа:"
Що  хочу,  те  й  буду  робить.
Узимку  -  капіж!  Так  це  ж  легко!
У  березні  холод  й  сніги,
А  влітку,будь  ласка,  вам  -  спека
Й  придумаю  щось  восени.
І,  якби  вам  всім  не  хотілось,
Щоб  все  було  геть  навпаки,
Такою  я  ось  уродилась
Й  живу  на  землі  залюбки.
Але  не  завжди  дощ  чи  спека,
І  холод,  й  мороз  по  весні.
Цвітіння  пора  хмільно-терпка
Й  краса  золота  восени.
Не  марно  слова  має  пісня:
"Погода  люба  -  благодать".
Пора  ж  бо  в  природі  є  різна
Й  не  треба  на  мене  бурчать".  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665955
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: Радченко