Оживає картинна галерея вночі
Коли пітьма простирадлом на землю
І відмикають старовинні ключі
Те, що схоже днем на пустелю
Експозиція згадує друге життя
І століття, коли була у фаворі
Своїх господарів, їхні дні й почуття
І образи кличе з небуття їх прозорі
Ось дівча пливе манірно до домашнього органу
І дістає зі сховку ноти
Грає мелодію тиху і плавну
Поринає знов у божественні висоти
А з великого настінного портрету
Повільно виходить пара сімейна
Закружляє у вальсі, як колись, по паркету
На балах, де збиралась еліта богемна
Ось дзеркало коштовне, венеційське
Мов кіно, показує чужі радості й жалі
І дно революційне, низьке
І людські затоплені на нім кораблі
© Леся Приліпко-Руснак, 24.04.2016 р.
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665903
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак