На вулиці травень.П'ятниця,13-те число.День,коли всяка нечиста сила виходить у світ і трапляються усякі дива.Але для цього юнака,чарівна п'ятниця завжди була щасливою.З ним завжди траплялось щось надзвичайно хороше.Тому хлопець любив цей день, і навіть більше - він чекав такі п'ятниці.Ця не стала винятком...
Сергій як завжди вечором блукав вулицями міста.Але по п'ятницях це була не просто прогулянка.Він був хворим.Цю хворобу він придумав сам і дав їй дефініцію "СеПеХа" - "синдром п'ятницевечірньої хандри".Кожної п'ятниці,уввечері він хандрив.Ні,хандрив він щодня.Але по п'ятницях на нього щось находило,щось більше ніж проста туга.Можливо,що вихідні попереду.Він не любив вихідні.Адже,коли ти зайнятий-ти менше печалишся.А так часу вільного більше і туги відповідно теж.Тому розвинулась така звичка.
І ось у цей чарівний день,Сергій йшов у улюблений парк.Прогулятись.Переходячи дорогу,він побачив,що на узбіччі зупинився автомобіль.Марка викликала повагу.Видно було,що за кермом людина з вищих шарів суспільства.
-Вам допомогти?-запитав хлопець.
-Так,якщо не важко.Підштовхни машину.А то заглохла.
-Без проблем.Зараз допоможу.
Хлопець підійшов,допоміг.Машина завелась.Чоловік вийшов,подякував :
-Дякую,хлопче.
-Та немає за що.
Чоловік витягнув сигарету.Понишпорив по кишенях.Немає сірників.
-Хлопче-гукнув він.-Вогню не знайдеться?
Юнак носив з собою запальничку.Повернувся,підійшов.Дав прикурити.Вони розговорились :
-Дякую.Вдруге допомагаєш.
-Та перестаньте.Нічого незвичайного.
-Як тебе звати?
-Сергій.
-Лев Ростиславович.-обмінялись рукостисканням.
-Сергію,ти мені допоміг.І я тобі допоможу.Ти ж гроші не візьмеш,правда?
-Звичайно,що ні.Це зайве.
-Тоді я тобі дам пораду.Ти в парк ідеш?
-В парк.-підтвердив хлопець.
-Тоді слухай.Думаю,знаєш,де пам'ятник тому,в честь кого названий парк.Іди до нього.Постій біля нього 7 хв.В тебе ж 7 улюблене число?
-Звідки Ви знаєте?-здивувався хлопець.
-Інтуїція-підморгнув дядько.-7 хв.Тобі погоди вони не зроблять.Якщо нічого не буде,іди куди йшов.
-Мене там чекає скарб?-пожартував хлопець.Хоча по обличчю було видно,що він насторожився.Не довіряв людям.
-Та який скарб.Просто прийди.
-Ну гаразд.-сказав хлопець до входу в парк.
*****
-І що він хоче-думав Сергій.-Але це ж п'ятниця,13-тє.Має щось добре бути.Тим більше я йому допоміг.Не збирається ж він мене вбити.Ще й в такому людному місці.
Хлопець підійшов до пам'ятника.Почав відлік часу.Хв.,2.40,5.37,6.43.Рівно через 7 хв. він почув як його хтось гукає.Обернувся.На лавочці сидів Лев Ростиславович і помахом руки кликав до себе.
Хлопець підійшов.Дядько сидів не один.З ним сиділа дівчина,ймовірно його дочка і в руках тримав пакетик.
-Вибач,машину треба було припаркувати.Сам розумієш.
-Розумію.Що від мене треба?
-Для початку,знайомся.Моя дочка,Сніжана.
-Сергій,дуже приємно.
-Сніжана,мені теж приємно-сказала дівчина і подала руку.Хлопець галантно її поцілував.
Панянка виглядала як його ідеал,який описував в мріях.Брюнетка низького росту,шикарний голос.Не худа,не повненька-якраз "золота середина",коли не обіймаєш кістки,відчуваєш тіло,але і без лишніх кілограмів.
-Так ось,Сергію.Ми маємо до тебе справу.Але для початку вип'ємо за знайомство-сказав дядько і витягнув з пакету сік і стаканчики пластикові - я знаю,що ти не вживаєш алкоголь-сказав він.
-Звідки Ви все про мене знаєте?Ви з СБУ?-жартував хлопець.Хоча йому було явно не до жартів.Але спокій-назавжди,не втрачати контроль.І найголовніше-нуль емоцій на тіло.Без лишніх рухів і міміки.
-Та ні,яка СБУ.Ти допоміг мені,я вирішив допомогти тобі.Зараз вип'ємо і обговоримо суть справи - сказав Лев,розливаючи сік по стаканчиках-За знайомство!
-За знайомство-сказав Сергій і випив до дна,не помітивши,що вони не випили.Лише приклали стаканчики до губ.
-Ну що ж,тепер Сніжанка тобі все розкаже.А я її в машині почекаю.Не заважатиму Вам - підморгнув чоловік і пішов.
-Що треба такій панянці від моєї скромної особи?-спитав хлопець.
-"Такій" це якій?
-Ну..компліментів можна багато наговорити.Скажу один-як ідеальна дівчина.А,і Сніжана, одне з улюблених,жіночих імен.
-Дякую,мені приємно - усміхнулась дівчина.-До справи.Коротко і по суті.Я знайшла тебе в інтернеті.Читала твої твори.Чесно,проза подобається більше.Але не в цьому суть.Не повіриш,але я закохалась.Так,не повіриш.Хоча,можливо,і повіриш.Адже ти романтик.Я не вірила,що людина так може кохати.Взагалі,не вірила в любов.Але ти змінив мою думку.Захотіла познайомитись.Ти і на фото нічогенький.А,і голос в тебе гарний.
-В тебе гарніший-вставив хлопець.
-Дякую,але дослухай.Я хотіла написати тобі.Але сумнівалась,що щось вийде.Тобі не до знайомств,я розумію.Та і подумаєш,що фейк.Адже читала,де ти описував ідеал дівчини.Я підходжу?
-Цілком.Ти виглядаєш саме як ідеал.З ідеальним голосом і красивим ім'ям.
-Дякую-усміхнулась знову Сніжана.Я в тебе закохалась.Дивись,я думаю,ти зрозумів,що дівчинка я не бідна.І всі мої залицяльники купляють мене дорогими подарунками і непотрібними понтами.А я хочу кохання.Такого як ти описуєш до своєї Насті.Якщо думаєш,що набридне,то ні.Твої твори дали мені зрозуміти,що таке кохання.І я такого ніколи не відчувала.Розумієш?Ти матимеш все-кар'єру,ідеальну дружину,сім'ю.Я витягну тебе з хандри і ти забудеш свого сапфірика.
Хлопець задумався.
-Знаєш..-поволі почав він,думаючи як це правильно подати-я звик досягати в житті всього сам.Кар'єра не виняток.На рахунок ідеалу...Так,я розумію.Я не дурний.Але люблю я іншу.Ти читала,маєш розуміти.Як я казав "жертовною любов'ю".
-Тобто,ти відмовляєшся?-не повірила Сніжана.
-Правильно розумієш.
-Слухай,ти розумний хлопець.Навіщо відмовлятись.Я спеціально підлаштувала це псевдозаглушення машини,щоб підійти.Ти можеш мати все,що хочеш,а ти відмовляєшся від всього.Заради чого,Сергію???
-В мене ж жертовна любов.Я пожертвую заради неї.
-Ти-придурок?Вона ж не буде з тобою.Я тобі допоможу розкохати.Я тебе любитиму більше ніж ти її.Крім того,відкрию секрет.У сік я додала зілля.Не питай де взяла-все одно не повіриш.Щоб ти її забув.І через 3 хв.ти її забудеш.Тому ти все одно мій будеш.
-Тоді залиш мене на три хвилини.Будь ласка.Я хочу ці останні три хв.побути з нею.Раз забуду,то подаруй останні миттєвості.
-Яке ж ти хворе,але гаразд.Я зараз повернусь.
*****
Через три хвилини вона повернулась.
-Ну як?Забув її.Тепер ти погоджуєшся?Розумієш,що все буде гаразд.
-Розумію-протяг Сергій-але...
-Що "але?"Що знову?
-Я...її...не забув.Не подіяла твоя настоянка.
-Як не подіяла?-закричала дівчина.
-Отак.Я ж писав,що "мою любов уже не вбити".Тому пробач.-сказав хлопець і пішов у своєму напрямку.
Він відмовився від всього заради кохання.
P.S. цю історію є ідея продовжити.Тому,можливо,to be continued...
С.Кучерявий
13.05.16
23-47
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2016
автор: kucheryavuy77