Мій поїзд їде в нікуди,
Порожня моя електричка.
Мій шлях – чужі барикади,
Усміхнені добрі обличчя.
Писати, сміятись, любити,
Дивитися просто у очі.
І десь, серед темної ночі
Сказати: «Ти – все, що я хочу!»
Вивчати оголене тіло,
Триматись за руку до ранку
І хай це так просто сьогодні,
Не потрібні мені ці світанки,
Хіба лиш… для теплої кави,
Для чашки нового тепла.
Мені захотілося зараз
Сказати: «Я твій – ти моя».
Я – твій, романтично-наївний.
Я – твій, войовничо-сліпий.
Моя ти – прекрасна і сильна.
Моя ти навіки, я – твій!
05.02.2016
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/BpOHvaseU-U[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2016
автор: Kukhta Bohdan