І дощ, і сніг, і сум одвічний мій.
І книги, і пісні – безплідні нині.
І час несеться по траві сухій,
І ковзають по ній від хмарок тіні.
О, мить рідка німої самоти!
Людські неправди не тривожать серця,
І ланцюгом холодні вже сліди
Йдуть з небуття – і щастям мить зоветься.
Наставник вишній нижче у цей час
Над відчаєм моїм свій лик схиляє.
Молитва, слово – й легшає для нас:
Хто пробачав – тим небо пробачає.
І вверх не страшно глянути мені.
Мені не страшно розмовлять з собою.
Роки мої летять як дощ і сніг,
І лиш молитви мить – мить супокою.
Людміла Рублеўская
Вечаровая малітва
І дождж, і сьнег, і сум адвечны мой.
І кнігі бескарысныя, і песьні.
І час ляціць над мёртваю травой,
І па траве сьлізгаюць хмараў цені.
О, рэдкі міг самотнай нематы!
Людскія крыўды не вярэдзяць сэрца,
І ланцугом астылыя сьляды
Ідуць зь нябыту – шчасьцем ён завецца.
Настаўнік вышні ў гэты час бліжэй
Схіляе лік свой над маім адчаем.
Яшчэ малітва, слова – і лягчэй,
Хто прабачаў – тым неба прабачае.
І мне наверх ня страшна пазіраць.
І мне ня страшна гаварыць з сабою.
Як дождж і сьнег, мае гады ляцяць,
І толькі міг малітвы – міг спакою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665546
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.05.2016
автор: Валерій Яковчук