Спориші

Спориші,  спориші,  спориші,
Так  давно  вже  ніхто  вас  не  косить.
Біль  і  тугу  мою  заглушіть,
Все  єство  миру  й  затишку  просить.

І  під  сонцем,  дощем,  на  вітрах
Всеньке  літечко  ви  зеленійте,
Я  пройдуся  босоніж  по  вас,
То  й  не  так  мені  буде  боліти.

І  полегшає  знов  на  душі  -
Лиш  торкнуся  листочків-долоньок.
Ви  цілющі  таки,  спориші,
Бо  частинка  батьківського  двору.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665396
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський