(Нашептано Анемоною дібровною...)
Не рви, ти, в полі квітку,
нехай собі росте.
Ще довго білим цвітом
порадує тебе.
Не рви, ти, в полі квітку
вона як ти - жива.
Поглянь, тендітне листя
до тебе підійма.
Не будь для неї Богом,
не рви, не убивай!
Можливо в тії квітки
попросишся у рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665332
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Світлана Віхола