Не муч мене. Я вже не маю сил.
Моя душа – обрубана калина.
Тягар туги налип до білих крил.
А тіло – вже не тіло, тілько глина.
Не муч мене, мовчанням не карай.
Не запихай мій день під чорну кришку.
Струмком весняним у крові заграй,
Чи, врешті, кинь, мов вичитану книжку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)