Буває важко до нестями…
Поміж порогами життя,
Здається є хтось поруч з нами,
Що пригортає до плеча.
Що десь із глибини благає,
І криком просить лиш іти,
Завжди так вірно зберігає,
Здавалось вірить в нас завжди.
Немов останній ряд молитви,
Я нагадаю ті слова…
Від них все серце закипає,
І мліє потайки душа.
І заривається думками,
Історія сумних очей,
Як той сонет її читали,
Зірвавши настрій, хотіли ще.
Адже згадаєш те що було,
Поміж мільйон чужих очей,
Свою людину ти шукаєш,
І пригортаєш до плечей.
І медом є та насолода,
Що дарить радість у життя,
У кожного є та людина,
Що гріє серце нам щодня.
І написавши це згадаю,
І не полишу ні на мить,
Ти завжди є в моєму серці,
Заради тебе варто жить.
А.А. Отченко 11.05.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665320
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко