Вдови зросили сльозами
Невідомі могили борців,
Що у степу з ворогами
Зійшлися, щоб світ уцілів.
Маками встелене поле,
На світанку земля догора.
Серце матері горе уколе,
Бо первістка кості ковтнула гора.
Примиренню місця немає,
Хто окупить життя молоді
Тих героїв, яких не впізнають,
Тих, хто помер в боротьбі?!
Наша пам'ять така коротка,
Наше серце до болю німе!
Ветерани живуть у коробках,
Їхній прапор ніхто не здійме...
10.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665234
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Олександр Подвишенний