Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[b]Приспів:[/b]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
Й як нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Синові сказав, –
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Не були убиті
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
[b]Приспів.[/b] (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[b]Приспів. [/b] (Той же).
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665218
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)