Шкода мені тих квітів,
що в’януть на вікні.
Шкода, що є на світі
Сумні і темні дні.
Шкода дітей зовсім маленьких,
яких лишили гинуть у війні.
Їм шлях пройти стежин не легких,
горе, що страшно навіть уві сні.
Пробачте милі, що рук я не доклала.
Що розумом збагнути не змогла.
Хоч тоді як обрій жеврів я вже знала,
Що йде до вас ВОНА... що йде війна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665207
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2016
автор: Альона Денисова