Лебедина пара заблукала,
із дороги збилась в небесах,
і лебідка гірко заридала,
їй у серце закрадався страх...
Унизу пустеля незнайома,
ні трави,ні капельки роси,
і на крила налягає втома,
і пече передчуття біди..
Та ще вище лебідь підлітає,
і велить ій відігнати страх,
за собою кличе,певно знає,
що рятунок їхній в небесах...
Об каміння вдаривши журбою,
вже лебідка не жаліла крил,
хоч вона прощалась із собою,
розлучитись з ним немала сил..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Malesechka^)