Спали люди. Самі того не усвідомили,
Що душу дияволу безвідому продали.
Занапастила жадібність, заздрість, злоба.
Пішли, зі скверною, від рідного порога.
Лише далеко від них горить лампадне світло,
То пращурів Коріння _ Рід свій винні знати.
Заглянемо до душі, далеке колодязя дно ...
У тиші знайшла відповідь - Заповіт.
Є убогі, співають вони:
Живи, цвіти, добром твори.
Батько, додому дітей своїх прийми,
Які прокинувшись, пізнали дарунки Твоєї любові!
Життя є Бог, і Він сам і є те Древо Життя,
Що стоїть посеред райського саду.
Мовчки сію зерна любові і не приходжу до відчаю,
Якщо вони не всі проростають до Зорі любов*ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665108
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 10.05.2016
автор: Любовь Весна