Між берізок білих зеленіє,
Стелеться барвінками в саду,
У верхівках сосен вітром віє,
Та земля, де босоніж іду.
Та земля, куди з світів вертаюсь,
Щоб набратись сили жити знов,
Лише тобі я і молюсь і каюсь,
Моя навіки безкорислива любов.
Земля умита росами й сльозами,
Тут з-покон віку просто не було,
Але вона жила і воскресала,
Несла добро і забувала зло.
Знов в'ється стежка, схована у травах,
Яку сходили сотні поколінь,
Знов над Десною сонячна заграва,
Вмиває росами ромашки і полинь...
Моє Полісся --юності промінчик,
Моє Полісся -- синє річки скло,
Моє Полісся -- як легенда вічне,
Моє Полісся -- чисте джерело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665104
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.05.2016
автор: Надясемена