Ми на одній планеті з тобою живемо,
вдихаємо повітря
і бачимо сонце однаково, десь за кордоном землі.
Це місто давно вже не бачило справжніх історій,
душевного світла.
Тут вулиці стали надто вузькими,
вони смуток в собі зберегли.
Я інша, мене тепер не впізнати.
Ти забрав моє небо прямо із рук.
В очах твоїх щастя теж було не багато,
цю зустріч я таки з пам’яті сьогодні зітру.
Ми по різному розуміємо важливі поняття та мрії,
наші скелі ніколи не з'єднає стежина чи міст.
Під ногами простір зникає та від розпачу мліє,
а ти цього навіть не знаєш
і бачити чомусь не навчивсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2016
автор: Даринка Мрачек