Часто людина мріє про спокій,
У круговерті земного життя.
Бо воно інколи дуже жорстоке,
Тільки у спокої в нас укриття.
Лише на природі, між зелених кленів,
Між берізок білих і густих ожин.
Ти знаходиш спокій, хоч життя буденне,
Враз стає солодким стомлений полин.
Кування зозулі і спів соловейка,
У спеку легенького смак вітерця
І запах струмочка, що в’ється, як змійка,
І усмішки спокій, що так до лиця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664991
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2016
автор: Віталій Назарук