Крізь пальці порохом життя –
Із вічності холодний подих…
Незримий і магічний дотик –
Цілунок кличний в забуття.
Хвилин, годин нестримний лік –
В картинах сірих і барвистих,
Аж зак впаде останній листик –
У кожного свій грішний вік…
Не варто, в клопотах мирських,
Шукати вищості прикраси…
Шкода змарнованого часу –
Тускніє світло днів таких.
Крізь пальці... порохом німим,
Лишитись часткою усього…
Злетіти вгору, до святого,
Голубкою... щоб поруч з Ним.
9 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2016
автор: палома