Я хочу бути, мамочко, з тобою,
Так хочу притулитись до тебе.
І стати безтурботною, малою -
Доросле ж бо життя геть не просте.
О не старій, моя кохана ненько,
Адже найкраща ти серед жінок.
Та ти сивієш, а моє серденько
Болить і тужить від сумних думок.
А час летить, чекати Крон не може,
А час відняв найкращі наші дні.
І хто нам в час розлуки допоможе?
Хто поверне дитинства дні ясні?
Я ластівкою прилечу додому,
Впаду пожовклим листям на поріг,
Весняним вітром відніму всю втому
І смуток прожену з твоїх доріг.
Моя матусю, матінко рідненька,
Найбільше в світі я тебе люблю.
Рідні чимало в нас, та ти одненька,
За тебе завжди Бога я молю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664693
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2016
автор: Олена Жежук