Рясний дощик випадав
та і всіх перелякав:
по саду і по городу
біжить киця до госпОди.
Біжить киця через двір,
рясно, дощику, не лий:
киця в хаті сховається,
висохне і пограється.
Киці-подружки сидять,
кухню їм охоронять:
хазяйка біля плити,
тому, кицю, давай жди.
Може щось смачне готує
і киценьок погодує?
Як смачненьким пригостить,
стануть киці їсти вмить.
А потім стануть мурчати
і давай швиденько спати,
що, ідеш вже на город?
Але там був щойно дощ!
Закінчився? Тоді йди,
вчасно в хату приходи,
відпочинуть у кімнаті…
Сплять? Отак її чекати!
07.05.2016.
Фотографія автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2016
автор: Светлана Борщ