Чи бачив ти, як плавиться земля
Й травинка кожна тіло вигинає?
А чув, тривожно дзвони як дзвенять,
Коли героїв наш народ ховає?
А бачив очі наших матерів,
Що передчасно вдома посивіли,
Чекаючи дзвіночків від синів,
І, як святиню, зберігали віру?
А в очі заглядав тим воякам,
Коли ті в бій ідуть за Україну,
Вогонь очей тих спалить, заляка
І ворога поставить на коліна.
Це не екзотика – реалії війни,
Яку Росія з Криму нав’язала
В Донбас, що центром був сировини,
Мости, дороги знищила, вокзали.
Й летовище, мов другий Сталінград,
Мірилом став і подвигу, і слави,
Витримує і гаубицю, й «Град» –
Тут брату брат плече своє підставить.
Та витримає Україна все,
Бо захищає найцінніше – волю,
Достойно збереже своє лице,
І вимолить у Бога кращу долю!
10.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664391
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)