Святі люди ідуть – ветерани,
Вже несила підняти ноги,
Ще живі, та не гояться рани,
Ще воюють, ще є вороги…
Тільки ночі приходять до ліжка,
Знов береться у сні автомат.
Знов війна і вогні обелісків,
Перемога і жданий парад.
Крокувати з букетом несила,
Та ще брата відчутно плече.
І крокують на братську могилу,
Там де матір стоїть із мечем.
Сивочолі проходять парадом,
Лише жменька лишилася їх.
І летять, і летять сльози градом,
Хоч лунають оркестри і сміх.
Поклоніться народу святому,
Що минула кривава війна…
Що вернувся до рідного дому -
Сивочолим Вітчизни синам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664360
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.05.2016
автор: Віталій Назарук