Я так довго шукаю свого дому,
Не знаю де залишити розчаровану душу.
Знаходжу лише, смуток, біль і втому...
Потяг вже чекає - вирушати мушу.
Пролітають швидко, міста, дерева,
Зникають самотні будинки.
В голові прокидаються марева -
Фантазії тихі іскринки.
Знов змінюються люди і мови,
Знов десь частинку серця залишаю,
Хтось для мене такий вийнятковий,
Приготував філіжанку чаю.
Та й проходять щастя хвилини,
Минають дні і ночі.
Не знаю ні дому ні родини,
Рахую лиш години робочі.
Знову подорож - чекає літак
Мов птах зачарований здіймається,
Я думки розгубила по довгих літах,
Чи самі вони позбираються?
Най хтось вже скаже, порадить:
Де ж спокою я зазнаю?
Минає мить і ще мить...
Я так довго дім свій шукаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664251
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.05.2016
автор: Jane Gu