У моєї хатинки чотири стінки.
Одна від негоди мене захищає.
Я про неї турбуюсь: малюю тиньком
І старанно замазую шпари.
У другій стінці – віконця до сонця,
До широкого простору двері.
Тут добре сидіти на підвіконні
І курчатам сипати зерна.
Третя стінка – вона від тебе.
Вона то зведена, то розбита.
Хтось дорікне: «Так жити не треба!».
Але ж вона є – що я можу зробити?
Нема ні щілинки в четвертій стінці,
І що там за нею, я поки не знаю.
Коли життя моє закінчиться,
Побачу – є там щось, чи немає.
Чотири стінки – це все ж замало.
Світ великий, і нас багато.
Може зберемось, шановна громадо,
Щось величніше збудувати?
перевод
Четыре стенки в моей избушке.
Одна от ненастья меня защищает.
И я о ней забочусь, как нужно:
Белю, и крашу, и утепляю.
Вторая стенка - в солнце окошко,
Уютный, вымытый подоконник.
Чтоб в лето свесить босые ножки,
И птиц кормить с раскрытой ладони.
А третья стенка - она меж нами.
То строим её мы, то снова рушим.
Ну да, так не надо, я это знаю.
Но кто бы ещё объяснил, как нужно.
В четвёртой стенке - ни дверцы, ни щели,
Она от верха до низа глухая.
Может, за ней - поля асфоделий?
Вот кончится жизнь - тогда и узнаю.
Четыре стенки - всё-таки тесно.
Но нас так много и мир огромен.
Давайте мы соберёмся вместе
И будем строить дворцы-хоромы.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=66420
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.03.2008
автор: MiShura