Не та печаль в надтріснутих колінах,
Коли молитись Богу, не пускає гріх,
Мені унеможливлює дивитись,
На те, як у душі вмирає сміх.
Не та печаль , яка проходить струмом,
Яка не дасть тобі сягнути дна
І якби не дивився ти, прищурив око,
Правда в світі нашім лиш одна.
І не у кожного своя – вона єдина.
Та, що людина варта досягнуть -
Та, що людина варта мати силу -
Молитися і вірити й любить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664094
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.05.2016
автор: Андрій Толіч