Хвилини біжать швидкоплинно.
Минуло дитинство, літа молоді.
Потрапити хочеться у мрії,
полон мовчазної душі.
Хочеться,щоб в ній ще панувало літо,
сонечком зігріте.
Надії, як квіти палали в душі,
шукали кращого в житті.
Ніч змінює день,
зоряне небо змінюється ясним,
як вогнищем незгасним.
Природа ніби вчить нас польоту душі,
щоб не засмучували нас життя дощі.
Поклонюсь низько їй, як мамі,
щоб смутку не було в очах й надалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663985
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2016
автор: Svitlana_Belyakova