О земле рідна і єдина,
Ти знаєш Правду до кінця.
Ти є початком для людини
І дзеркалом життя- лиця:
Її падінь і її злетів,
І розпачів, і сподівань,
Натхненником для всіх поетів,
З народом твориш теж дива.
Ти знаєш матері страждання
І чоловічий батька біль,
Безхатченків поневіряння,
Приниження жінок, рабів.
Ти свідком є великих воєн
І ніжності, й святих щедрот –
Всього у тебе є доволі,
Та… обділила мій народ.
Йому ж ярмо давно придбала,
Монгольське, польське, ще якесь…
Тепер Росія ось напала:
Чеченець дикий тут, черкес…
Й кричати хочеться: «Доволі
Випробувань цих непростих,
Свій шлях ми пройдемо до волі,
Й себе зумієм захистить!»
7.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663967
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)