там де сонце встає
сплять мої рани
спить моє серце
знайшло спокій
там де в гори зове
соловей
лишилась пам'ять
огидних спецій
я попіл
розмова
затягнулась
на удар грому
але навіки
додому
не повернусь
я не я вже
суми
порожні
і лиш гомін
порубані роки
колір вина
тече повз
ріку
повз болото
повз світ
забутий
сльози крові
а там
де димить пік
де течуть води
розв'язані руки
і зрубаний корінь
єдина культура
однієї людини
загублена
здавалось
ненадовго
заснула вона
але перевернулось
збулось
згнило
порубано
і лиш
говорять
твої слова
04.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663921
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: Roman Mironchuk