Вітер…
Шалений вітер!
Він зриває листя з дерев
І жбурляє перехожим під ноги.
Потім несе невідомо куди…
Закривши очі,
Я слухаю стогін холодної
Осені…
А що, коли й справді,
Листя – то мої думки…
А вітер безжально кидає
Комусь їх під ноги.
І я просто залишаюся
Сумним безлистим деревом…
* * *
Чорнобривий вересень,
Кароокий вересень
Босими ногами
Шурхотить в садах,
Яблука і груші
В поділець збирає.
Здрастуй, осене…
* * *
Он осінь понад битим шляхом
Їде у гарбі
І везе дозрілі яблука, дині, кавуни.
Всі щасливі, всі сміються –
Зустрічають осінь золоту.
Дітлахи біжать назустріч
І хватають яблука, груші
Із гарби.
А жінки, на грудях схрестивши руки,
Посміхаються здаля,
Чоловіки поспинались на тини
І поважно курять люльки.
Лиш діди одні невеселі
Край дороги збилися в гурт,
Бо осінь відвозить
Їхні літа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663869
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: Красуля