І сняться сни. Якісь пусті й самотні.
І йде життя за ними. Як ніч з днем.
Все зміниться!.. Чи завтра? Чи сьогодні?..
Омиється улюбленим дощем.
І йде життя. За снами знову ранки.
За ранком знову дні як пустоцвіт.
І взяти б почуття в найбільшу рамку,
Й сховати, щоб не бачив всенький світ.
І сняться сни. Й ховаються хвилини,
Щоб якось зупинився старий час.
І спалюю я в рамках всі картини,
Та полум'я зігріє те не нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2016
автор: Відочка Вансель