Життя триває… Рвуться обеліски
У світлу і високу неба синь.
І шепчуться, й хвилюються берізки:
Адже під ними – чийсь коханий син,
Що у війну обув солдатський чобіт,
Шинель одяг, солдатську, нелегку,
Віддав життя своє, взамін – нічого…
Чи мріяв він про доленьку таку?
Чи не забудуть люди його подвиг,
Заради чого йшов він воювать,
І де зробив солдат останній подих?
Не можна це ніколи забувать!
28.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663756
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)