Ми сотворили новий світ
Небачений в лице.
„Взірцем” назвали дивний плід
Те хиле деревце.
Воно росло на подив всім
В одежі з чорних грат.
Його плекав партійний син –
Всевладний апарат.
А керував ним гордий центр –
Москва, душа „взірця”.
Десятиліття шкуру дер
Для себе й деревця.
Докерувався. Сам себе
Загнав в смердючий кут.
Прогрес, мов рак, назад повзе,
Засох той хилий дуб.
Гниє Москва, зіщуливсь центр,
Стагнація довкруг.
Старі структури рвуться вщент,
Нові ніяк не йдуть.
Розпався геть той апарат,
Що пристрасно творив
Новий почин, дзвінкий плакат
І заклик – „На прорив!”-
Той, що пів-віку городив
Ідейний частокіл.
Народ надіями дурив.
А дбав для своїх кіл.
Кінець брехні, розвал „взірця”,
Закономірний крах.
Привів до повного кінця
Однопартійний жах.
1991
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663548
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2016
автор: Юрій Прозрівший