Змогти піти, поки не все сказали
Ми один одному, і двері – навстіж!
О, нерозважність! Очі мені застиш –
Змогти піти, поки не все сказали.
Ми недарма так палко покохали,
Бо в спільному ми змореному щасті:
Змогти піти, поки не все сказали
Ми один одному, і двері – навстіж!
Таццяна Зіненка
Здалець пайсці, пакуль не ўсё сказалі
Здалець пайсці, пакуль не ўсё сказалі
Адзін другому мы, і дзверы — насцеж!
О, безразважнасць! Ты мне вочы засціш, —
Здалець пайсці, пакуль не ўсё сказалі.
Мы недарэмна гэтак пакахалі,
Бо у нас адно здарожанае шчасце:
Здалець пайсці, пакуль не ўсё сказалі
Адзін другому мы, і дзверы — насцеж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663419
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 02.05.2016
автор: Валерій Яковчук