А він її чекав. Вона не йшла.
Придумувала тисячі причин,
Хоча була всього лише одна:
Ій зовсім не пртрібен більше він.
Образ боялась. Поглядів лихих.
То забобони все, любов німа.
Вона із нерішучих тих,
В яких до часу смілості катма.
Вона пливе, як тріска в течіі,
Не маючи ні волі, ні свобод,
В слова ховаючись, мовчить,
До крайнощів, до судорог-ломот.
Біль розщепляє на дрібні шматки,
Краплинами дозує нелюбов,
Про всяк випадок залиша містки,
Щоб повернутись можна було знов.
А він іі чекав. Вона не йшла.
Заплутавшись в тенетах павутин,
Згубилась в сумнівах іі душа,
Не просячи ні спокою, ні змін...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2016
автор: Надясемена