Вона дивилась мертвими очима
У небо сіре… майже тридцять літ…
Скільки ж людей навіки вже спочило,
І що чекає на цей грішний світ?!
Вона – це лялька, вицвіла від горя,
І хоч німа вона, сліпа й глуха,
Та зна: і час ті рани не загоїть,
Й від того біль і досі не зника.
Вона чекає… Тридцять літ чекає,
Коли ж прозріє, помудріє люд…
І по щоці її гірка сльоза стікає:
То правду про Чорнобиль дістають,
Котру сховали глибоко й надовго,
Та не згнила вона за всі роки,
Хоча й була вона у пазурах недолі,
Все ж виривається на білий світ таки…
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663336
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 02.05.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)