Ось ще одне літо підходить до кінця.Але погода,як не дивно,тішить своїм теплом.В повітрі не відчувається,що через три дні осінь.Здається,що за вікном липень,а не кінець серпня.Це був звичайний,літньокінцевий день,все в місті було спокійно.Лише одна подія могла викликати цікавість у людей.І відбувалась вона у трамваї N°3...
Все було гаразд.Ні вбивства,ні крадіжки там не відбувалось.Навіть сварки між людьми чи з контролерами.Люди їхали собі по справах.Хто на роботу,хто з роботи.Хто в університет,з нього,в школу.Мало які в людей справи.Лише бородатий хлопчина,який сидів на задньому сидінні і щось писав міг викликати якусь цікавість.І не зовнішністю-звичайна зовнішність,без особливих прикмет в одязі,чорні, великі навушники.Хіба що борода більша
ніж в деяких інших представників чоловічого роду.Зацікавлення могло викликати лише те,що він писав або те,що катався в трамваї вже 3-тє коло.Так як про катання ніхто не знав-залишаються його записи.
Хоча,мало що він там писав.Можливо,готувався на пари,можливо ще щось.Але одну дівчинку зацікавила його персона.
Дівчинка теж звичайна.На вигляд років 16,кароока,низенька,кучерява.Також без екстравагантності в одязі.Джинси,рожевий балахон і такі ж рожеві кросівки Nike.На спині висів рожевий рюкзачок Lonsdale.Їхала собі по справах з подругою,і краєм вуха,хлопчик почув,що її звати Настя.Так до неї зверталась її подруга.І ось на одній з зупинок,подруга вийшла,і її погляд привернув цей хлопчина,що сидів на задньому сидінні і щось писав.Але привернув увагу не записами,ні.
Щось було в його погляді сумне,відсторонене.І якась загадкова задума.Ніби він збирався щось зробити.Її це насторожило.Не знати чому,але дівчинка відчула тривогу.Ніби станеться щось трагічне.Крізь натовп,вона почала пробиратись до місця,де сидів бородатий хлопчик.Але це було зробити нелегко.Трамвай був заповнений повністю.Коли їй нарешті вдалося дійти до місця,де сидів хлопчина,його вже не було.На сидінні залишився лише закомпостований квиточок і вирваний аркуш з блокноту.Дівчина подумала,що він забув листочок і хотіла віддати хлопцю.На щастя,двері на зупинці були відчинені і Настя хотіла вибігти і віддати аркуш.Але людей було багато.І її не випускали.Тоді вона почала кричати : "Хлопчику,ви забули".І,о щастя,він почув крик.Обернувся,подивився на дівчинку,печальним поглядом,передаючи всю тугу,сумно усміхнувся і жестами показав,відкрити і почитати аркуш.Тоді обернувся і пішов.Дівчинка кричала,що вона не читає чужі аркуші,але остання тінь хлопця вже зникла за поворотом.Люди дивились на неї як на божевільну,але байдуже...
На наступній зупинці Настуня повинна була виходити.Вона вийшла і не стрималась.Розкрила аркуш і почала читати.З кожним словом,її подив збільшувався,очі розширювались,дихання переривалось.І сльози виступили на її очах.Там писалося :
"Катаючись в трамваї вже 3-є коло,я не переконав себе жити далі.Я не хочу продовжувати земний шлях.Отже,найкраще піти.Всім,хто прочитає цей аркуш кажу-живіть далі.Не йдіть моїм шляхом.Закликаю-не повторюйте мої помилки.Все буде добре.Колись буде-все зле не буде.Пам'ятайте про це.
P.S. дівчинко,яка їде зараз зі мною.Я помітив,що Вас зацікавило,що пишу і я сподіваюсь,що цей аркуш потрапить до Ваших лагідних і ніжних рук.Якщо читатимите,знайте-Ви дуже прекрасні.Я б з радістю з Вами познайомився.Дивлячись на Вас,я повірив у кохання з першого погляду.Якщо б я не розчарувався у житті-я б підійшов і познайомився.Але,на жаль,я вирішив піти.Але я піду з вашим ім'ям на губах.Останнє слово,яке прошепочу буде Настуня.Пробачте,я почув як звертається до Вас подруга і запам'ятав.І перед очима Ваш образ.Карі очі,в які я закохався,маленькі,гарні губи,носик.І неперевершенне довге,густе,кучеряве волосся.
Не думайте про мене.Адже ми незнайомі.Я випадковий перехожий,який не знаючи Вас закохався.Не повірите,скажете так не буває.Але так і є.
Пам'ятайте-все буде добре.Колись буде-все зле не буде".
24 серпня в трамваї N°3 їхав самогубець.
С.Кучерявий
24.08.15
11-27
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2016
автор: kucheryavuy77