Життя – дорога, йдеш чи їдеш ти,
а то летиш чи плинеш за водою.
Воно – картина зла і доброти,
страждань і радощів, приємностей і болю.
Життя прожить – не поле перейти,
народна мудрість так про нього бає.
Тут можна втратить все і все знайти,
й сховатись можна – моя хата скраю.
Свій кожен обирає шлях в житті,
який долає вперто крок за кроком.
Як кольори у доленосному шитті
і кожна помилка стає гірким уроком.
Життя людське, воно не на віки,
бо міра кожному дається тільки Богом.
Як виплисти з життєвої ріки,
щоб щастя не залишить за порогом?
Питання всіх людей і всіх часів,
та не усім воно стражденне по зубам.
Тут не важлива кількість голосів,
бо кожний родиться і помирає сам.
Напружуватися не варто дуже,
лише дай відповідь, осмислюючи дійсність –
що ти залишиш після себе, друже,
опісля того, як ступнеш
у Вічність…
28.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662838
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2016
автор: Олександр Мачула