Земля німіє, втрати біль пізнавши,
Чи материнський плач її дойняв,
Чи кров синів, таких ще юних, наших,
Що розлила в Донбасі ця війна.
Війна мине. Земля загоїть рани…
Та чи загоїть рани матерям,
Котрі, синів утративши, згорають,
А це ще важче, ніж в бою вмирать.
І кожна сина жде із поля бою,
Святу молитву вголос промовля:
«Синок, хай буде поряд Бог з тобою
І вбереже від пасинків Кремля!..»
31.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662837
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.04.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)