Я згадую гріхи солодкі…
Закоханий без тями…
в двох панянок…
я з однією миттю
зустрічаю ранок…
недовгі ночі з нею…
в забутті…
і я її улюблене «теля»…
так, ніби це не я,
а ніби я…
знов…
поринаю
в пристрасті тепло…
А з іншою…
невпинно,
наче вперто…
Міг першу пити,
мов хмільне вино…
Тоді, як з іншою,
так… був відверто:
бажання, видно…
збутися могло…
Одну… жадав
губами…
обійняти…
Від джерела
хміліти,
мов від річки щастя
інша
могла…
без сорому ламати
ті меблі,
на яких були
розп'яті...
У ті часи
щасливим був...
безмежно...
І дотепер...
люблю свої гріхи...
Лікую ними
душу...
тіло...
нерви...
і додаю
краплинками...
... в вірші.
.................................................
Я вспоминаю сладкие грехи...
влюблён безумно...
сразу в двух деФчёнок....
с одной как стринги
ночи коротки...
и я её...
любимейший "телёнок"...
Тону...
покорно...
в страстное тепло...
А с тою...
... безудЕржно...
и... отчайно...
Одну пил как элитное вино...
С той...
как в последний...
...выживший... случайно...
Одну хотел...
губами...
всю... обнять...
родник целуя...
умирать от счастья...
А та...
могла...
....................
безнравственно... раЗпять...
и мебель мы ломали...
от пристрастья...
....................
В те времена
я счастлив был...
без меры...
И до сих пор...
люблю свои грехи
Лечу грехами
душу ...
тело...
нервы...
и добавляю
каплями...
....в стихи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Хуго Иванов