Смерть неквапливо точить бритву,
Хоче обрізати мій вік,
Лиш виграю смертельну битву,
І знов вона неподалік.
Тоді, як втрачу свою силу,
Тихенько голову схилю,
Піду достойно я в могилу,
Хоч дуже білий світ люблю.
Пройдусь своїм життєвим полем,
Не раз потрапивши в капкан,
Душа моя проникла болем,
А сміх мій- просто є обман.
Та ще я чую звук трембіти,
Мені не треба співчуття,
Поки для мене пахнуть квіти,
Буду боротись за життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662750
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.04.2016
автор: Avtoritet