падає дощ ти ховаєш світлу потилицю у вишневий попкорн
він вистрілює між гіллям і звисає вразливими китицями
у вакуумних подушечках химерно грається голосом Дорн
і все мною сказане фільтрується душевними митницями
дістатись до тебе прочесати відстань у сотні глухих апогеїв
і щоб моя галактика не зазнала навіть частково реінкарнації
нашим спогадам треба стати згустками глею
такої консистенції щоб не застрягти у власній прострації
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Анастасія Оніщук